ВТРАТА
- «4321». Пол Остер
Букерівський лауреат Пол Остер прописує життя Арчі Фергюсона в чотирьох варіаціях. Нащадок мінських євреїв та емігрантів у США Арчі народжується в 1947 році. У його ранньому дитинстві батьківський бізнес пограбують, спалять, викуплять або спалять разом із батьком – із цього місця й розійдуться чотири варіанти життя героя. Автор показує, як великі й дрібні зміни можуть вплинути на подальший шлях персонажа.
Арчі Фергюсон буде неодноразово щось втрачати. Він побачить смерть друга й побачить смерть президента. Проте Пол Остер залишає певні константи в житті хлопця. Відтак «4321» — книга про те, що яких би пертурбацій не зазнала історія, фундамент особистості залишається непорушним.
- «Мій дідусь був черешнею». Анджела Нанетті
Чотирирічний Тоніно живе в невеликому італійському містечку та понад усе любить приїжджати до дідуся й бабусі в село. Дідусь постійно розповідає щось нове про реальність довкола: як слухати дерева й що відбувається з найближчими після їхньої смерті. Щойно в Тоніно помирає бабуся, він намагається усвідомити свою втрату й розібратися, що відбувається з приходом смерті.
Попри те, що книжку Анджели Нанетті рекомендують читати з дев’яти років, авторка порушує тему, яка турбує нас в будь-якому віці, — як пояснити людині смерть і прийняти відхід близьких.
- «Те, що падає з неба». Селья Агава
Одного дня на маму восьмирічної Саари падає брила льоду, а іншого її тітка виграє лотерею й купує величезний маєток. Одній людині щастить, іншій – ні. Короткі історії про це обертаються навколо малої дівчини. Героїня фінської письменниці намагається осмислити світ навколо й розгадати його загадку, наче Еркюль Пуаро з її улюбленого телевізійного шоу. Селья Агава протиставляє наївність Саари безапеляційності життя: вона спостерігатиме смерть і депресію й міркуватиме про плинність часу. Абсурд, що часто супроводжує трагедію і смерть, тут зведений в абсолют. Крізь трохи відсторонений погляд дитини авторка показує, що скорбота — це необов’язково про надривні сльози. Вона також може бути про допитливість або навіть спокій.
- «Хвороба як метафора». Сьюзен Зонтаґ
Своїм есе Сьюзен Зонтаґ відповіла на поставлений їй діагноз раку молочної залози. У тексті вона намагається розібратися, чому люди в різні часи були схильні створювати навколо хвороби метафоричний флер вищої сили. Діагноз туберкульозу, а пізніше — раку чи СНІДу сприймався як вирок, очищення чи кара за гріхи. На думку авторки, хвороба залишається лише хворобою: у ній немає ніякої таємничого фатуму.
- Camera Lucida. Нотатки про фотографію. Ролан Барт
У французького філософа Ролана Барта виникла ідея написати цю останню його опубліковану роботу після смерті матері в 1977 році. Якось він сидів, розглядаючи її світлини й усвідомлюючи, що назавжди втратив близьку людину. Одна з фотографій матері зачепила його особливо сильно — на ній п’ятирічна дівчина стояла зі своїм братом. Звідси й почалися роздуми філософа про природу фотографії та особливу деталь на знімку, що може зачепити глядача. Для Ролана Барта світлини стали не просто зануренням у візуальні сюжети, а способом осмислити смерть найдорожчої людини та зберегти пам’ять про неї — «настільки довго, наскільки залишатиметься популярним сам філософ».
Літературна критикиня Марія Бліндюк
Неврози, підвищення тривожності, страхи та вигорання… Війна виснажує нас фізично та психологічно. Попри те, що наша психіка здатна адаптуватися під будь-які складнощі, кожен день бойових дій у рідній країні пережити надзвичайно складно.
Якщо такий стан заважає вам в побуті, на роботі або в стосунках з близькими, ми радимо не нехтувати професійною психологічною підтримкою. Книги з самодопомоги можуть бути ефективними, але не замінять професійну допомогу.
Проте завжди корисно розібратись в механізмах й причинах тривожності та дізнатись про дієві методи подолання. Ми підготували тематичну підбірку.
- Луїза Хей "Зціли себе сам"
Тривожність дуже часто викликана нашим ходом думок та патернами мислення. Ця книжка - це мотиваційний бестселер, що відкриває очі на це. Завдяки технікам позитивного мислення та фільтрації думок, через зміну ставлення до себе і усього, що відбувається довкола, можливо докорінно змінити своє життя. Саме це і пропонує читачам авторка.
- Ірвін Ялом "Вдивляючись у сонце. Долаючи страх смерті"
Автор не обіцяє моментальних результатів. Натомість він щиро та без еківоків розповідає про причинно-наслідковий зв'язок певних випадків у житті та виникнення страхів та тривожності. З тонким гумором та турботливою інтонацією професор психотерапії звертається до читача з проханням помічати прекрасне довкола та вчасно звертати увагу на зміни свого внутрішнього стану.
- Байрон Кейті "Любити те, що є"
Книга напівавтобіографічна, Кейті описує процеси психологічного переродження на власному прикладі, доповнюючи це прийомами та установками. Також відчувається відгомін буддистських догм, що пропагують схожі цінності. Тут можна прочитати про стадії виходу з депресії та етапи подолання тривожності.
- Ембер Рей "Обирай себе."
Якщо ви розумієте, що корінь вашої тривожності породжений страхом осуду, залежності від думки інших та тиском оточення, то Ембер Рей здатна надихнути на роботу над собою. Авторка розмірковує над важливістю завжди обирати себе, свій комфорт та душевний спокій. Бо хто ж це зробить за нас?
- Маршал Ґолдсміт і Марк Рейтер "Перемикайся"
Ця книга для тих, кому набридло постійно відволікатися на побічні справи та непотрібні дрібниці, а потім картати себе за це, підвищуючи загальний фон тривожності. Книга вчить працювати з повсякденними тригерами, аналізувати їх вплив та свідомо регулювати їх необхідність у житті.
(лайфхак психолога)
Мабуть, кожен із нас помітив, що під час війни лайку можна почути набагато частіше, ніж у мирний час.
І це не дивно, адже одна із функцій лайливих слів — швидке відреагування сильних, інтенсивних негативних почуттів, що у свою чергу допомагає знизити емоційний накал.
?! Та що робити, якщо потреба у вираженні емоцій є, але використовувати для цього лайку ви не хочете?
У такому разі спробуйте зробити наступне:
Це може бути не тільки слово, а, наприклад, фраза, прислів'я, висловлювання, афоризм.
Пам'ятайте, що на те, щоб перевчитися, потрібен час. Тому не засмучуйтесь, якщо не зможете відразу отримати бажаний результат.
Юлія Ворман, практичний психолог.